Валентина Коваленко – Степечева, вірші

Музей Миколи Лисенка

 

Музей Миколи Лисенка!..

Яка чудова хата!

Цікава вона дуже,

Духовністю багата!

  

Музей запросив нас,

Прийшли ми всі сюди,

Немов прийшли напитися

Джерельної води.

 

Дівча Шопена грало,

Усіх нас дивувало,

Мелодії чудові,

Ми всім до них тяглись.

 

Принизливо та чемно,

Та гра благословенна …

Дівчатко так старалось,

Що сльози з нас лились.

 

А хлопчик джаз виконував,

Так і незвичні звуки …

То зірочки нам грали

Музичної науки!

 

Рояль Миколи Лисенка 

Спиває та співає …

Дівча з Глієра п’єси нам 

На ньому гарно грає.

 

А Микола Лисенко

Так уважно слухає …

Музика класична

Життя вперед нам рухає!

 

інвалід ІІ - групи    

              Валентина Коваленко - Степечева

 

та ритми

 

В повітрі пливуть,

 

Велику наснагу

 

В житті нам дають!

 

 

 

Майбутні артисти,

 

Майбутні зірки!

 

Всі талановиті,

 

Чарівні такі!

 

 

 

З портрета сам Лисенко,

 

На молодь глядить,

 

Бажає їй музику

 

Вічно любить!

 

 

 

Бажає їй музику

 

Вічно любить!

 

Своїм благородним

 

Життям їй служитья!

інвалід ІІ - групи    

              Валентина Коваленко - Степечева