Валентина Коваленко – Степечева, вірші
Музей Миколи Лисенка
Музей Миколи Лисенка!.. |
Яка чудова хата! |
Цікава вона дуже, |
Духовністю багата! |
|
Музей запросив нас, |
Прийшли ми всі сюди, |
Немов прийшли напитися |
Джерельної води. |
|
Дівча Шопена грало, |
Усіх нас дивувало, |
Мелодії чудові, |
Ми всім до них тяглись. |
|
Принизливо та чемно, |
Та гра благословенна … |
Дівчатко так старалось, |
Що сльози з нас лились. |
|
А хлопчик джаз виконував, |
Так і незвичні звуки … |
То зірочки нам грали |
Музичної науки! |
|
Рояль Миколи Лисенка |
Спиває та співає … |
Дівча з Глієра п’єси нам |
На ньому гарно грає. |
|
А Микола Лисенко |
Так уважно слухає … |
Музика класична |
Життя вперед нам рухає! |
інвалід ІІ - групи
Валентина Коваленко - Степечева
та ритми |
|
В повітрі пливуть, |
|
Велику наснагу |
|
В житті нам дають! |
|
|
|
Майбутні артисти, |
|
Майбутні зірки! |
|
Всі талановиті, |
|
Чарівні такі! |
|
|
|
З портрета сам Лисенко, |
|
На молодь глядить, |
|
Бажає їй музику |
|
Вічно любить! |
|
|
|
Бажає їй музику |
|
Вічно любить! |
|
Своїм благородним |
|
Життям їй служитья! |
інвалід ІІ - групи
Валентина Коваленко - Степечева