Огляд базових принципів роботи незрячих за комп'ютером

Щоб зрозуміти, як незрячі працюють за комп'ютером, поділимо роботу будь-якої людини з комп'ютером на дві складові частини:

1) Отримання інформації про стан комп'ютера й виконуваних на ньому програм.Зряча людина переважно одержує таку інформацію з екрана монітора за допомогою зору.

2) Керування роботою комп'ютера. Зрячі роблять це переважно за допомогою маніпулятора “миша”, переміщуючи екраном монітора його вказівник (стрілку) і клацаючи різноманітні кнопки, вікна, пункти меню тощо.

Ані першого, ані другого звичним чином незряча людина робити не може. Тому основні складові роботи незрячих за комп'ютером є такими:

1) Отримання інформації з монітора комп'ютера за допомогою спеціальних (адаптивних) програм екранного доступу, які виводять інформацію у звуковому вигляді через програми - синтезатори мови на колонки або навушники або шрифтом Брайля на спеціальний комп'ютерний пристрій - брайлівський рядок (або брайлівський дисплей). Слабозорі люди можуть додатково користуватися спеціальними програмами, які збільшують зображення на моніторі.

2) Керування роботою комп'ютера (операційною системою, звичайними програмами та програмами екранного доступу) без використання “миші” через команди, які подаються із клавіатури за допомогою комбінацій клавіш. Такі комбінації натискаються одночасно і називаються “гарячими” клавішами, тому що комп'ютер реагує на них миттєво.

Розглянемо більш детально, як на практиці забезпечуються базові принципи роботи незрячого за комп'ютером.

Керування комп'ютером за допомогою клавіатурних команд

На щастя, в операційній системі Windows і в більшості програм закладено можливість працювати без “миші”, використовуючи комбінації “гарячих” клавіш. Залишається тільки знайти ці комбінації, вивчити деякі з них і навчитися ефективно використовувати у своїй роботі.

Комбінації “гарячих” клавіш не просто дозволяють незрячій людині управляти комп'ютером. Вони дозволяють робити це в багатьох випадках дуже швидко, оскільки оминають процес пошуку потрібних команд у різноманітних багаторівневих меню.

Комбінації “гарячих” клавіш для кожної конкретної програми краще шукати в документації на цю програму. У випадку відсутності документації можна звернутися до довідкової системи самої програми (меню “Довідка”) і пошукати там розділ “гарячих” клавіш. У крайньому разі, можна вибрати “гарячі” клавіші з пунктів меню програми. Але, зазвичай, не всі гарячі клавіші відображено в меню програми.

З вищенаведеного випливає, що наявність добротного набору “гарячих” клавіш для керування кожною конкретною програмою не є автоматичною справою, а цілком залежить від дисциплінованості й акуратності програмістів, які створюють ці програми й убудовують комбінації “гарячих” клавіш у їхнє керування.

Люди, причетні до роботи незрячих на комп'ютері, роками збирають списки “гарячих” клавіш для різних програм і розміщують їх в Інтернеті для загального користування. У цьому посібнику наприкінці кожного тематичного розділу буде розміщено комбінації “гарячих” клавіш, які стосуються розглянутого в розділі матеріалу.

Незряча людина не мусить знати напам'ять всі гарячі клавіші. Зазвичай, для повсякденної роботи вистачає декількох десятків найбільш часто вживаних комбінацій. Такий обсяг запам'ятати не складно. Головне - знати, де можна швидко знайти повні списки “гарячих” клавіш при необхідності опанування новою програмою або новим розділом вже знайомої програми.

Зчитування інформації з комп'ютерного монітора за допомогою програм-збільшувачів

Слабозорі люди можуть використовувати програми, які збільшують зображення на екрані монітора, більшість із яких (у тому числі й стандартна „екранна лупа”Windows) є спрощеними низькоякісними програмами. При роботі з ними збільшене зображення переміщується занадто швидко і стрибками, що приводить до хронічної утоми очей. Крім того, спрощені програми-збільшувачі погано вміють стежити за фокусом системи, що змушує часто користуватися мишкою для пошуку потрібної ділянки зображення й знову ж перевтомлювати очі.

Одним з найкращих збільшувачів є програма “Magic” американської фірми “Freedom Scientific”. Ця програма має кілька різних режимів збільшення зображення: повно-екранний збільшувальний режим і кілька комбінованих режимів, у яких під збільшене зображення виділяється тільки частина екрана монітора.

Окрім того, програма Magic забезпечує плавне переміщення збільшеного зображення, щоб зменшити навантаження на очі. З цією же метою передбачено практично повне керування програмою із клавіатури без використання мишки. І, зрештою, “Magic” краще за інші програми вміє стежити за системним фокусом, що знову ж мінімізує потребу у використанні миші для пошуку необхідної ділянки зображення.

Ще однією високоякісною збільшувальною програмою є американська програма „”Zoom Text”.

Але досвід свідчить, що програми-збільшувачі є придатними тільки для людей з невеликими вадами зору. Інваліди за зором можуть застосовувати їх тільки час від часу, а в постійній повсякденній роботі повинні використовувати спеціальні програми зі звуковим або брайлівським виводом інформації. Такі програми часто називають програмами екранного доступу або програмами класу “Читець екрана” (screen reader).

Огляд універсальних програм доступу до екрана

Зазвичай, програма екранного доступу стежить за подіями на екрані монітора. Вона самостійно сповіщає про переміщення системного курсору пунктами меню, рядками тексту, елементами діалогових вікон (кнопками, перемикачами, списками), читає спливаючі вікна повідомлень, назви нових вікон програм, зміну стану елементів діалогів, озвучує кожну натиснуту на клавіатурі клавішу тощо. Тобто, більшість інформації, потрібної для керування комп'ютером, програма екранного доступу видає автоматично й самостійно.

Окрім того, програма екранного доступу володіє великою кількістю засобів для отримання різноманітної додаткової інформації з екрана монітора, що може знадобитися для керування комп'ютером: дозволяє прочитати час і дату, інформацію з різних ділянок вікна активного додатка, отримати список запущених у комп'ютері програм, чиї іконки відображено в системному лотку (System tray) тощо.

Додатково (у більш складних випадках) програму екранного доступу можна перемикати на курсор мишки, переміщувати його екраном, читати з його допомогою тексти, назви кнопок, інших елементів вікна тощо, імітувати клацання мишкою в потрібних місцях. І всі ці процеси управляються спеціальними комбінаціями “гарячих” клавіш, які подаються із клавіатури й дозволяють зовсім не використовувати мишку.

Все це та багато чого іншого вміє робити найкраща на сьогодні програма екранного доступу “JAWS For Windows” американської фірми “Freedom Scientific”. Саме її ми будемо розглядати в цьому посібнику. Альтернативними є, наприклад, програми “Virgo” німецької фірми “Baum” і “Window-Eyes” американської фірми “GW Micro”. Стрімко розвивається безкоштовна програма екранного доступу NVDA.

Програма екранного доступу може видавати інформацію в кількох напрямках: на програмний синтезатор мови, на апаратний синтезатор мови, на брайлівський дисплей. Але відзначимо, що в кожному випадку програма екранного доступу не синтезує людську мову самостійно. Вона тільки готує текстові повідомлення для незрячого користувача комп'ютера. Мову синтезують апаратні або програмні синтезатори мови.

Програмний синтезатор мови є найбільш дешевим і поширеним способом озвученої роботи, тому що не має потреби в додатковому комп'ютерному устаткуванні. Але він є додатковою програмою, що навантажує процесор комп'ютера й уповільнює його роботу. Звичайно, для того, щоб програма екранного доступу могла користуватися яким-небудь із програмних синтезаторів мови, його потрібно попередньо встановити на комп'ютер.

Апаратний синтезатор мови є зовнішнім пристроєм. Він підключається до порту вводу-виводу комп'ютера, отримує через нього від програми екранного доступу текстові повідомлення, які переводить у синтезовану людську мову. Такий пристрій практично не навантажує процесор комп'ютера, тому що вся робота із синтезу мови відбувається всередині нього. Окрім того, апаратний синтезатор мови, зазвичай, володіє більшим спектром голосів і тембрів порівняно із програмним синтезатором. Апаратні синтезатори мови є дорогими пристроями, і тому використовуються вкрай рідко.

Брайлівський дисплей також підключається до порту вводу-виводу, через який здійснює зв'язок із програмою екранного доступу. Під керівництвом незрячого користувача він отримує інформацію невеликими порціями й зазвичай має 20, 40 або 80 п'єзоелектричних брайлівських модулів для її відображення. При гарних навичках брайлівський дисплей дозволяє незрячій людині працювати, наприклад, з текстом, зі швидкістю і якістю зрячої людини, тому що, на відміну від синтезатора мови, дає можливість повністю відслідковувати граматику, що на слух зробити практично неможливо. Отже, брайлівський рядок дає можливість незрячим людям нарівні із зрячими займатися діяльністю, пов’язаною з набором, вичитуванням та редагуванням текстів (діловодство, редакторська та перекладацька справи тощо).

До того ж, брайлівський дисплей знімає перевантаження слуху та мозку людини, що виникає при роботі з використанням синтезованої мови. Це перевантаження пов'язано з невисокою якістю синтезованої мови: частими помилками в наголосах, неправильними інтонаціями, некоректним читанням іноземних слів, підвищеною складністю на слух вичитувати текст і шукати в ньому помилки. Наприклад, сприйняття на слух розділових знаків є неприродним і важко сприймається людиною, у той час як сприйняття розділових знаків при читанні брайлівського тексту пучками пальців подібно читанню очами й не перевантажує мозок. До недоліків брайлівського дисплея належать його надзвичайно висока вартість, а також складний і тривалий процес оволодіння роботою із цим пристроєм.

Але не тільки універсальні програми екранного доступу типу “JAWS” допомагають незрячим у роботі з комп'ютером.

Короткий огляд інших спеціалізованих озвучених програм

Програми екранного доступу є універсальними й тому вкрай складними як у розробці, так і в користуванні. Таку програму повинен супроводжувати цілий колектив програмістів, оперативно налаштовуючи її на всі нові програми, операційні системи, офісні додатки тощо. На оволодіння універсальною програмою екранного доступу незряча людина мусить витратити кілька місяців інтенсивної роботи, засвоївши паралельно навички роботи з операційною системою “Windows” взагалі.

Зрозуміло, що універсальна програма не може добре виконувати всі свої дії. Тому періодично з'являються спеціалізовані мовні програми. Вони вміють виконувати обмежений обсяг роботи, але роблять це набагато краще, ніж універсальні програми екранного доступу. До того ж, зазвичай, такі програми є дуже простими в керуванні й на освоєння роботи з ними витрачається всього кілька днів.

Прикладами таких програм є озвучений тренажер клавіатури “Кноп” і читець текстів “Max Reader”. За допомогою універсальних програм екранного доступу (таких, як “JAWS”) можна лише імітувати процес освоєння клавіатури або читання книжок. До того ж, попередньо доведеться освоїти роботу з “Windows” і “JAWS”.

Програми “Кноп” і “Max Reader” розроблено програмістами із проблемами зору, тому їхній інтерфейс продумано так, щоб незряча людина, яка не має навичок роботи з комп'ютером могла практично без підготовки почати працювати з ними. Такі програми мають неабияке значення для початківців з вадами зору. Вони дають незрячій людині впевненість у тім, що вона може працювати з комп'ютером. Ця впевненість украй необхідна для подальшого досить довгого й складного процесу оволодіння комп'ютером. Детальне знайомство з “Кнопом” і “Макс Рідером” відбудеться в наступних розділах посібника.