Завідувач відділення соціальної реабілітації Інна Дончук консультує:
ТРУДОВІ ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКІВ – ІНВАЛІДІВ
Незважаючи на те що, інваліди мають обмежені можливості в багатьох сферах суспільного життя, ті з них, які не втратили працездатності, продовжують свою трудову діяльність. Враховуючи особливі потреби та знижену конкурентоздатність на ринку праці, держава забезпечує підтримку цієї категорії шляхом встановлення додаткових пільг і гарантій щодо їх працевлаштування, створення належних і безпечних умов праці.
Законодавством України встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом
Одним з основних засобів для досягнення цієї мети є професійна реабілітація осіб з обмеженими можливостями. Професійна підготовка, перепідготовка або підвищення кваліфікації допомагають особам з обмеженими можливостями знайти такий вид діяльності, де вони зможуть застосувати свої знання і вміння та якнайповніше реалізувати власні можливості. Державою гарантується безкоштовне навчання інвалідів робітничим професіям та створена система відповідних реабілітаційних центрів, зокрема Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів (м. Лютіж, Київської області), Вінницький міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів «Поділля», Донбаський міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів, Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, та медичної реабілітації інвалідів. Луганський міжрегіональний центр професійної, медико-фізичної та соціальної реабілітації інвалідів та інші. Дані заклади вживають заходів не лише щодо реабілітації інвалідів, а й сприяють подальшому раціональному працевлаштуванню. Для отримання направлень на навчання до центру професійної реабілітації необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Приймаючи на роботу інваліда, роботодавець повинен створити для нього робоче місце, у тому числі й спеціальне, з урахуванням його індивідуальних можливостей. Для організації «спеціального робочого місяця інваліда» роботодавець повинен вжити додаткових заходів з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю шляхом пристосування основного і додаткового обладнання, а також технічних засобів. Прикладами облаштування спеціального робочого місця для інвалідів є скорочення тривалості робочого дня, встановлення додаткових перерв для приймання ліків, робота на дому, використання комп'ютерної комунікації (замість усної), облаштування пандусів, туалетів та душових для інвалідів, перегородок у приміщеннях, які дають працівникам змогу прийняти ліки, зробити собі ін'єкцію тощо.
До відома! Роботодавець не має права пропонувати інвалідові роботу, яка протипоказана висновком МСЕК, навіть якщо він згоден її виконувати.
В разі встановлення інвалідності, працівник пред'явивши за місцем роботи медичний висновок МСЕК та індивідуальну програму реабілітації, має право вимагати від роботодавця надання додаткових трудових гарантій. При цьому, законодавством не встановлено обов'язку інваліда пред'являти за місцем роботи документи щодо встановлення інвалідності, а тому реалізація своїх прав залежить насамперед від самого працівника.
Працевлаштовуючи інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації МСЕК, роботодавці не мають права встановлювати для них випробування. Також, при відмові в працевлаштуванні, нена- данні роботи за спеціальністю інваліди, направлені за розподілом після закінчення навчального закладу, мають право на відшкодування за рахунок роботодавця своїх витрат на проїзд до місця постійного проживання і на проїзд особи, яка їх супроводжує (якщо це необхідно).
Що стосується режиму роботи, то робота інвалідів у нічний час і наднормово допускається тільки за їх згоди, і за умови, що це не суперечить медичним показанням. А за бажанням працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці.
Знижена активність та особливі потреби вимагають додаткових гарантій і для часу відпочинку працівників - інвалідів. Так, інваліди І та ІІ груп мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів, а інваліди ІІІ групи - 26 календарних днів. Щорічні відпустки надаються інвалідам у зручний для них час. При цьому вони мають право на відпустку повної тривалості до закінчення 6-мі- сячного строку безперервної роботи у цій установі. Інваліди І та ІІ груп мають право на відпустку без збереження зарплати тривалістю 60 календарних днів щорічно, а інваліди ІІІ групи - 30 календарних днів.
Працівники-інваліди мають переважне право залишення на роботі, якщо на підприємстві відбувається скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці. При цьому такий пріоритет мають лише працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання. Одначе, якщо стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню його трудових обов'язків, то, інвалід має право достроково припинити укладений з ним строковий трудовий договір.
Пам'ятайте, роботодавець зобов'язаний надавати всі встановлені пільги! Факт недотримання цих вимог розцінюється як порушення законодавства про працю і може бути підставою для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.