Антон Рогов

НОВОРІЧНИЙ

За вікном мандрує диво,
Довгождане і красиве.
Всі весь рік його чекали,
Знали, думали, гадали,
Що нарешті він прийде
І барвисто зацвіте
Розмаїтими снігами,
Навіть диво кольорами.
Буде цілий феєрверк
Із ялинок та смерек .
З ліхтарів, гірлянд, пушинок
І малесеньких сніжинок.
Свято буде на весь вік,
Бо на те він Новий Рік.

********

БАТЬКІВЩИНА

Люба нене моя, Батьківщина!
Нездоланна ніколи, й ніким.
Поверніться до мене обличчям,
Мій Донбас, і Карпати і Крим.

Тож не слід українців ділити,
Нам єднатись давно вже пора.
І тоді буде краще всім жити,
Буде більше в нас хліба й добра.

Знаймо всі, - ми єдина родина,
Дідусь наш Богдан і батько Тарас.
Плекайте Вітчизну щоднини
Вона Матір для кожного з нас.

********

УКРАЇНА

Всі ми діти твої, Україно!
Хай панує незламний твій дух.
Розцвітають китиці калини,
Облітає погляд журавлиний

І соняшників хай квітує дух.
Хліба колос і чистії води -
Пам’ятки твоєї давнини.
Врода красної природи.

Всі ми твої дочки і сини.
Українець той, хто дбає про Вітчизну,
Їй плоди своєї праці віддає.

********

ОСТАННІЙ ШКІЛЬНИЙ ДЗВОНИК

Шкільні роки минули швидко,
І не повернеш їх назад.
В останній раз долаємо цю стежку,
Та заглядаємо в шкільний наш сад.
А вчора ми ще були школярами,
Всі дружно йшли у світлий клас.
Ах, юність наша швидкоплинна,
Не покидай ти нас.
Життя спливає бистрою рікою,
На те воно і є життя.
Ми не прощаємось з тобою,
Бо школа - шлях до майбуття.

********

НОСТАЛЬГІЯ

Втомився я від суєти,
Від гамору бензинових коней,
Але я знаю, є земля – де у дитинстві ти
Топтав ногами, називав своєю.

Лиш згадуєш у сні та наяву
Смак абрикосів, плесо чистого Дніпра,
Світанки, неба чисту синеву,
А пам'ять – завжди ожива.

Тож будь здорова – золота земля
Моя кохана Клобудськая Русь.
Хоч зараз я у мандрах віддаля,
Але я неодмінно повернусь.

********

Говорят, что не живу,
И я в жизнь только играюсь,
Превращаюсь я в траву,
- Чтобы выжить, я стараюсь.
Попрошу я у судьбы
Только силы и пощады,
И хочу, чтоб на меня
Были добрые лишь взгляды.

********

Крутится глобус жизни моей,
Словно этапы века,
Не торопитесь годы быстрей –
Не утекайте как реки.
Дайте же слово успеть вам сказать
Не пророчьте миру невзгоды.
Дайте мне ещё много узнать
На глобусе жизни огромном.

********

Мне всё равно, -
Был дождик, или нет.
Уж осень в окна постучалась.
Мне ни к чему моя болезнь, -
Я чувствую, что сила не терялась.
Перебороть себя и смыть всё то,
Что в моей жизни приключилось.
Не задавайте люди мне вопрос,
Глобального-то ничего и не случилось.

********


Товарищи! Хорошие мои,
Ведь у меня вы все свои.
Мой стих пожалуйста примите
И для себя момент найдите
Почувствовать искусства вкус, -
И намотайте вы на ус,
Что огорченья все проходят.
А в глухомань нас всех заводят
Воспоминанья только те -
О горькой жизни и беде.
Так помня обо всем хорошем
Мы путь продолжим с «легкой» ношей.

********

По тропинке иду я не спеша,
Успокоится велит моя душа.
Перенервничал я за столько лет,
Из-за случайных моих неудач и бед.

Как хочу, чтоб все сложилось у меня,
Чтоб прислушалась ко мне моя родня.
Чтобы стало мне свободнее дышать,
Отдыхай моя родимая душа.

********