«Загальна інформація по тифлопедагогіці та тифлопсихології»

Тифлопедагогіка – це наука про виховання та навчання осіб з порушенням зору – являється частиною загальної педагогіки і одним з розділів дефектології.

Як розділ загальної педагогіки вона розвивається на основі філософії, принципів гуманістичного виховання і на загальнодидактичних принципах вчення, їз врахуванням своєрідності розвитку дітей і дорослих з порушенням зору. Природничонауковою основою тифлопедагогіки є вчення І. М. Сєченова і І. П. Павлова про вищу нервову діяльність.

Тифлопедагогіка є частиною дефектології. Дефектологію можна визначити як інтеграційну науку, на стику педагогіки, психології і медицини, що займається питаннями вивчення і виховання людини з відхиленнями в розвитку.

На обґрунтування адекватних способів і методів педагогічного впливу, які реалізуються в тифлопедагогіці, направлені медико-біологічні та психологічні науки, які займаються питаннями вивчення та навчання осіб з порушеннями зору.

Завданням тифлопедагогіки як науки є вивчення наступних основних питань:

• психолого-педагогічне і клінічне вивчення осіб з глибокими порушеннями зору; з'ясування типології порушень функцій зору і аномалій психічного і фізичного розвитку при цих порушеннях;

 • шляхи і умови компенсації, корекції і відновлення порушених і недорозвинених функцій при сліпоті і слабкозорості; вивчення умов формування і всебічного розвитку особи при різних формах порушення функцій зору.

Важливе місце займають:

 • розробка змісту, методів і організації навчання основам наук, політехнічної, трудової і професійної підготовки сліпих і слабкозорих; 

• визначення типів і структури спеціальних установ для їх навчання і виховання;

 • розробка наукових основ побудови учбових планів, програм, підручників, приватних методик.

Велика увага приділяється:

• створенню спеціальних технічних засобів, які сприяють розширенню пізнавальних можливостей осіб з порушеним зором, підвищенню ефективності їх навчання і підготовки до праці в сучасному суспільстві; 

• розробці системи гігієнічних заходів щодо охорони і розвитку неповноцінного зору (нормативів освітленості, режиму зорового навантаження і ін.);

 • проектуванню спеціальних будівель для навчання, виховання і трудової підготовки.

Сучасна тифлопедагогіка має в своєму розпорядженні науково обґрунтовані положення, що розкривають шляхи запобігання і подолання недоліків і аномалій розвитку, механізми і умови компенсації порушених функцій, форми, вміст і методи диференційованого навчання осіб різного віку з глибокими порушеннями зору.

Тифлопсихологія — це розділ спеціальної психології, який вивчає психічний розвиток сліпих і слабкозорих людей, шляхи і способи її корекції. Як наука, тифлопсихологія спочатку включала в свій вміст лише психологію сліпих. В даний час тифлопсихологія вивчає і особливості людей з глибокими порушеннями зору, з амбліопієй і косоокістю.

Основним завданням тифлопсихології є компенсація відсутнього зору за рахунок інтенсифікації роботи інших аналізаторів (слуху, дотику), а також формування відчуття перешкоди. Для побудови адекватних образів предметів можуть підключатися процеси уяви; при цьому формування пам'яті логічної зазвичай випереджає розвиток пам'яті образної.  Особлива частина тифлопсихології - вивчення психології сліпоглухонімих - людей з повною ранньою втратою зору і слуху, у вченні і розвитку яких вітчизняні тифлопсихологія і сурдопсихологія досягли помітних успіхів (І. А. Соколянський, О. І. Скороходова, А. І. Мещеряков).

Також до завдань тифлопсихології відносяться:

 • вивчення механізмів компенсації сліпоти і слабкозорості;

 • виявлення потенційних можливостей осіб з порушеннями зору;

 • розробка психологічних основ коректувально-педагогічної роботи з людьми з порушеннями зору;

  • розробка психологічних основ інтеграції осіб з порушеннями зору в суспільство.

Тифлопсихологія запозичує методи із загальної психології і модифікує їх із врахуванням своїх потреб.

 До методів тифлопсихології відносяться:

- лабораторний експеримент;

 - природний експеримент;

- метод спостереження;

- метод вивчення продуктів діяльності;

- соціометрія.

Використання результатів тифлопсихології дозволяє на науковій основі будувати процес вчення, виховання і трудової діяльності сліпих і слабкозорих.

На третьому конгресі тифлопедагогів України будуть розглянуті такі основні напрямки роботи:

1)     Зміст освіти і виховання дітей з порушенням зору дошкільного віку.

2)     Актуалізація змісту навчання і виховання в спеціальних школах для дітей з порушеннями зору та інклюзивних закладах освіти.

3)     Організаційно-методичні аспекти реабілітації дорослих інвалідів по зору.

Передбачені наступні форми участі в роботі конгресу:

• доповідь на пленарному засіданні;

• стендові доповіді;

• виступи на засіданнях круглих столів;

• виступи в обговоренні роботи конгресу.

Статтю підготував завідуючий відділенням педагогічної реабілітаціі Свєт Є. О.